Історія справи

Постанова ВГСУ від 15.09.2015 року у справі №904/10086/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 року Справа № 904/10086/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Самусенко С.С. - доповідача,Татькова В.І.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер"на рішення та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 05 березня 2015 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09 червня 2015 рокуу справі№ 904/10086/14господарського судуДніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Лідер"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції", 2. Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", 3. Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк Маргарити Миколаївнитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілм" про визнання недійсним договору про відступлення прав за договорами іпотеки та зобов`язання вчинити певні діїза участю представників: від позивача: Кузяков О.В. від відповідача-1: Проценко М.М.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Лідер" звернулося до господарського суду із позовом до ТОВ "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції", ПАТ "Кредобанк" та приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк Маргарити Миколаївни із позовом, в якому просило визнати недійсним з моменту укладення договір про відступлення прав за договорами іпотеки від 16.12.2011 в частині відступлення прав за договором іпотеки від 30.04.2009; зобов`язати приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк Маргариту Миколаївну виключити обтяження з Державного реєстру іпотек та державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позовні вимоги мотивовано тим, що договір про відступлення прав за договорами іпотеки укладено 16.12.2011, в той час як право вимоги за кредитним договором перейшло від ПАТ "Кредобанк" до ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" 29.11.2011, тому ПАТ "Кредобанк", враховуючи ст.24 Закону України "Про іпотеку" на час укладення договору про відступлення прав за договорами іпотеки, не був іпотекодержателем за іпотечним договором та не міг відступати право за ним.

Позивач звертався до суду із заявою про уточнення позовної заяви, якою просив, крім наведених вище позовних вимог, визнати припиненим договір іпотеки №025/09-1 від 30.04.2009.

Господарський суд першої інстанції не прийняв до розгляду позовні вимоги про визнання припиненим договору іпотеки, оскільки позивач змінив предмет позову після початку розгляду справи по суті.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2015 (суддя Петрова В.І.) визнано недійсним з моменту укладення договір про відступлення прав за договорами іпотеки від 16.12.2011 в частині відступлення прав за договором іпотеки від 30.04.2009; припинено провадження у справі №904/10086/14 в частині зобов`язання приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. виключити з Державного реєстру іпотек та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обтяження на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що на підставі договору факторингу від 29.11.2011 зобов`язання ТОВ "Мілм" за кредитним договором №003/09-К перед ПАТ "Кредобанк" припинились 14.12.2011, тому банк втратив право вимоги до ТОВ "Мілм" за кредитним договором і не мав підстав укладати договір про відступлення права за іпотечним договором від 30.04.2009.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду України від 09.06.2015 (судді: Джихур О.В. - головуючий, Виноградник О.М., Вечірко І.О.) рішення місцевого господарського суду змінено, викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: "В задоволенні позову в частині визнання припиненою іпотеки, яка виникла на підставі договору іпотеки №025/09-1 від 30.04.2009, визнання недійсним з моменту укладення договору про відступлення прав за договорами іпотеки від 16.12.2011, реєстровий номер 5387, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кулиняк І.Я., укладений між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції" в частині відступлення прав за договором іпотеки від 30.04.2009, укладеним між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Мілм" відмовити.

Припинити провадження у справі в частині зобов`язання приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. виключити з Державного реєстру іпотек та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обтяження реєстраційний №8688066 та обтяження реєстраційний №8687861".

Постанову мотивовано, зокрема, відсутністю підстав для визнання недійсним спірного договору.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у цій справі, ТОВ "Лідер" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі зазначено, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норму ст.24 Закону України "Про іпотеку", оскільки ПАТ "Кредобанк" уклало договір уступки прав за іпотечними договорами після того, коли фактично не являлось стороною по основному зобов`язанню, в забезпечення якого і укладались договори іпотеки. Заявник вважає, що права банку за іпотечними договорами припинилися після відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

На думку заявника укладення договору факторингу за основним зобов`язанням неодночасно з уступкою за іпотекою можливе за умови отримання згоди іпотекодавця. ТОВ "Лідер" як іпотекодавець згоди на відступлення не надавав.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.09.2015 касаційну скаргу у справі №904/10086/14 прийнято до провадження.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції" вважає висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову законними та обгрунтованими, а касаційну скаргу безпідставною.

Стаття 1117 ГПК України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача-1, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.04.2009 між ВАТ "Кредобанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредобанк", та ТОВ "Мілм" як позичальником укладено кредитний договір №003/09-К.

30.04.2009 в забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ПАТ "Кредобанк" як іпотекодержателем та ТОВ "Лідер" як іпотекодавцем укладено договір іпотеки №025/09-1, відповідно до якого ТОВ "Лідер" передав в іпотеку нерухоме майно - магазин "Застава" літ. А-1 загальною площею 91,3 кв. м, що знаходиться в м. Дніпропетровськ по вул. Архімеда, 1.

Договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського округу Ярмолюк М.М. 30.04.2009 та зареєстровано в реєстрі за №1789/12.

В подальшому до договору іпотеки №025/09-1 вносилися зміни.

Також встановлено, що вказану іпотеку зареєстровано у Державному реєстрі іпотек за відповідним витягом №23370310 від 30.04.2009.

29.11.2011 між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" як новим кредитором укладено договір факторингу.

Суд апеляційної інстанції встановив, що за п.3.2 договору факторингу банк передає новому кредитору, а новий кредитор приймає права вимоги за кредитними договорами та за усіма забезпеченнями відповідно до забезпечувальних документів, вказаних в додатку №1.

Суди встановили, що право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" 14.12.2011 внаслідок здійсненої оплати та підписання акту приймання-передачі портфеля заборгованості.

16.12.2011 між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" укладено договір уступки права вимоги за договорами іпотеки, за яким ПАТ "Кредобанк" відступив ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" права за іпотечними договорами, зокрема за договором №025/09-І від 30.04.2009. Договір посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу і зареєстровано за №5387.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч.1 ст.24 Закону України "Про іпотеку" відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Зазначена стаття передбачає можливість відступлення прав за іпотечним договором за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Законодавством не визначено, протягом якого часу після укладення договору відступлення права вимоги за основним зобов`язанням може бути укладено договір про уступку права вимоги за договором іпотеки.

Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції, за п.3.2 договору факторингу банк передає новому кредитору, а новий кредитор приймає права вимоги за кредитними договорами та за усіма забезпеченнями відповідно до забезпечувальних документів, вказаних в додатку №1.

Згідно п.п. й) п.1.1 договору факторингу "забезпечення" означає іпотеку, заставу, поруку чи інші види забезпечення виконання будь-якою особою зобов`язань.

Пунктом 3.7 договору факторингу передбачено що банк і новий кредитор зобов`язуються протягом 5 календарних днів з дня оплати ціни відступлення здійснити за рахунок банку всі дії, необхідні для заміни іпотекодержателя за всіма договорами іпотеки, що входять до складу забезпечення за забезпечувальними документами, переданого за цим договором, з банку на нового кредитора, включаючи підписання та нотаріальне посвідчення відповідного договору (договорів), подання заяв та забезпечення реєстрації змін у відповідних записах у Державному реєстрі іпотек та Єдиному державному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна тощо.

Судами встановлено, що акт прийому-передачі портфеля заборгованостей до договору факторингу підписано та передано 14.12.2011.

16.12.2011 укладено договір уступки права вимоги за договорами іпотеки, що були укладені в якості забезпечення виконання зобов`язань за основним зобов`язанням.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно ч.1 ст.24 Закону України "Про іпотеку" відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця.

Судом апеляційної інстанції встановлено відсутність підстав вважати іпотеку припиненою.

Суд апеляційної інстанції встановив, що спірний договір укладено відповідно до умов договору факторингу від 29.11.2011, відповідає приписам ст.ст.512, 514 Цивільного кодексу України, та не порушує норми Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на встановлені обставини справи колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду про відсутність підстав для визнання договору про відступлення прав за договорами іпотеки від 16.12.2011 в частині відступлення прав за договором іпотеки від 30.04.2009 недійсним та для задоволення позову.

Правильними є висновки господарських судів в частині припинення провадження у справі щодо вимог позивача про зобов`язання приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. виключити з Державного реєстру іпотек та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обтяження, реєстраційний номер 8688066 та обтяження реєстраційний номер 8687861 на підставі п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на норми ст.1 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, частиною першою статті 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, зокрема, при порушенні або неправильному застосуванні норм матеріального чи процесуального права..

Прийшовши до висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та його висновки в частині задоволення позовних вимог є помилковими, апеляційний господарський суд, приймаючи нове рішення, відповідно до вимог ст.104 ГПК України повинен був скасувати рішення в цій частині, а не змінювати його.

Крім того, судом апеляційної інстанції розглянуто вимоги позивача про визнання іпотеки припиненою, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Так, господарський суд апеляційної інстанції вийшов за встановлені в ст.101 ГПК України межі перегляду справи в апеляційній інстанції.

Згідно п.2 ч.1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Лідер" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 у справі №904/10086/14 скасувати частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2015 у справі №904/10086/14 в частині задоволення позову скасувати, відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним з моменту укладення договору про відступлення прав за договорами іпотеки від 16.12.2011 в частині відступлення прав за договором іпотеки від 30.04.2009.

В решті рішення та постанову залишити без змін.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: С. Самусенко

В. Татьков